Skip to content

Служби захисту дітей

  • Деякі батьки потребують короткострокової або довгострокової підтримки. Деякі діти занедбані або живуть в умовах, які загрожують їхній безпеці та добробуту.
  • Кожен муніципалітет надає послуги захисту дітей для своїх мешканців.
  • Роль служб захисту дітей полягає в підтримці сімей та, насамперед, захищати інтереси дитини, незалежно від її походження чи національності.
  • Служба захисту дітей намагається розглянути кожен випадок у співпраці з батьками та законними опікунами дитини.
  • Це відповідає закону Ісландії про захист дітей та Конвенції ООН про права дитини.
  • Урядове агентство з питань захисту дітей контролює роботу служб захисту дітей в Ісландії. www.bvs.is

Служби захисту дітей - Послуги

  • Послуги можуть бути у формі порад і рекомендацій, навіть щодо дому, або як допомога з участю дітей у тих чи інших заходах дозвілля.
  • В деяких випадках дітей поміщають до сім'ї підтримки на місяць або на довший період у тимчасову прийомну сім’ю. Деяких дітей можуть помістити в прийомні сім’ї на довготривалий термін.
  • Служби захисту дітей можуть приймати рішення щодо розміщення дитини поза домом максимум на двомісячний період. Більш тривалі терміни місця розміщення мають розглядатися в судах, тобто окружному (héraðsdómur), а іноді апеляційному суді (landsréttur).

Насильство та недбалість по відношенню до дитини

  • Насильство та недбалість можуть мати серйозний згубний вплив на розвиток дитини.
  • Дитина, яка живе в умовах сильного страху чи насильства, стає більш вразливою в подальшому житті.
  • Якщо матір ставить під загрозу життя своєї ненародженої дитини – це теж вважається за недбалість.
  • Як громадськість, так і державні органи зобов’язані повідомляти службу захисту дітей, якщо вони вважають, що дитина:
    • проживає в незадовільних умовах виховання;
    • зазнає насильства чи іншої поведінки, що принижує гідність;
    • несе серйозну загрозу своєму здоров'ю та розвитку.
  • Фізичною недбалістю вважаються такі фактори, як: брак їжі, поганий одяг, що невідповідає погоді та порі року; відсутність гігієни та незадовільне житло. Також не відвідування лікаря та стоматолога, чи відсутність стимуляції розвитку моторики.
  • Прикладами недбалого ставлення до догляду та піклування є: залишення дитини вдома однієї на тривалий час, коли вона не досягла повноліття чи зрілості; перебування дитини на вулиці пізніше, ніж дозволено. Це також стосується ситуацій, коли дитина не захищена або знаходиться під загрозою через те, що батьки є під впливом алкоголю або наркотиків, та є недієздатними.
  • Недбале ставлення до навчання – це, наприклад, відсутність контролю відвідування дитиною школи та виконання домашніх завдань. Це включає ігнорування шкільної інформації про особливі потреби дитини. (Підтримку з домашніми завданнями пропонують школи та організації, такі як Червоний Хрест і Армія порятунку)
  • Емоційна недбалість – це відсутність емоційної підтримки, безпеки, уваги та мотивації. Це також означає не давати дитині нормальної дисципліни та правил у вихованні.
  • Соціальна та професійна занедбаність означає брак ресурсів у школі, медичних закладах та соціальних службах, які би мали відповідати умовам для допомоги людям, що шукають шляхи покращення. Також відсутність реакції на повідомлення про недбалість чи насильство.

Насильство по відношенню до дитини

  • Будь-які психологічні та фізичні покарання вважаються насильством, і їх застосування може каратися тюремним ув’язненням.
  • Будь-яке насильство в будинку, де є діти, також вважається насильством по відношенню до дітей.
  • Насильство проявляється різними способами. Шльопання дітей, удари їх руками або ременем, штовхання або трясіння, використання рук або предметів проти дітей вважається фізичним насильством.
  • Будь-яке приниження, наклеп, крики та погрози є психологічним насильством.
  • Наслідки застосування насильства по відношенню до дітей описані в документальному фільмі Let's Talk About Violence (ісл. Tölumum ofbeldi; укр. Поговоримо про насильство)
  • www.youtube.com/watch?v=WrXnAtUPmMw&feature=youtu.be
  • www.kvennaathvarf.is

Служба захисту дітей - повідомлення

  • Справи служби захисту дітей часто починаються, коли батьки чи дитина звертаються по допомогу.
  • Також надходять повідомлення зі шкіл, дитячих садків, лікарень, медичних закладів, поліції, сусідів чи інших осіб, які турбуються про благополуччя дитини.
  • Повідомлення можна подавати анонімно, в електронному вигляді або по телефону.
  • Усі, хто працює в державному секторі, зобов’язані повідомляти про будь-які занепокоєння про благополуччя дитини. Ці повідомлення ніколи не є анонімними.
  • Усі повідомлення перевіряються. Справи або припиняються, або вносяться пропозиції, як допомогти дитині та її родині.
  • Відправити електронне повідомлення можна на адресу. www.bvs.is/almenningur/barnaverndarnefndir

Служби захисту дітей - Різне

  • Головною метою служб захисту дітей в Ісландії є забезпечення добробуту дітей, не в останню чергу шляхом допомоги сім’ям у створенні гарного сімейного життя.
  • Не дозволяйте своїм дітям залякувати вас, батьків, службами захисту дітей та не дозволяйте їм робити те, з чим ви не погоджуєтесь. Не припиняйте нормальної дисципліни та правил у вихованні.
  • На веб-сайті міста Рейк'явік є корисна брошура кількома мовами про дітей: www.reykjavik.is/sites/default/files/ymis_skjol/skjol_utgefid_efni/vid_og_bornin_okkar_2018_is_en_baeklingur.pdf

Шлюб: права та обов’язки — кілька пунктів Закону про шлюб

  • Одружитися можуть усі, кому виповнилося 18 років і які не одружені.
  • Примушувати до шлюбу є незаконним.
  • Подружжя мають рівні права в шлюбі та рівні обов’язки один перед одним та своїми дітьми.
  • Подружжя повинні разом виховувати своїх дітей та якомога рівномірніше розподіляти домашні обов’язки між собою, а також домашні витрати на підтримку сім’ї.
  • Подружжя мають спільні фінанси. Подружжя зобов'язані надавати один одному інформацію про свої фінанси.
  • Майно подружньої пари є спільним. Подружжя можуть мати приватні активи, але щоби вони були законними, потрібно укласти та зареєструвати в Магістраті (Sýslumaður) так звану шлюбну угоду.
  • Шлюб можуть укласти священник чи голова релігійної організації, також у Магістраті (Sýslumaður) або інший державний службовець (наприклад Siðmennt).
Can we improve the content on the site?